Мистецтво

Топ 10 найвідоміших художників

 

Кожна сучасна леді повинна не тільки розбиратися в світових тенденціях мистецтва, а і вміти відрізнити класиків Мане від Моне. Тому буде зовсім не зайвим об’єднати в одній статті найвідоміших світових митців, імена яких кожному з нас знайомі...

Леонардо да Вінчі (*15 квітня 1452 Анкіано — †2 травня 1519 Амбуаз)

Леонардо да Вінчі - італійський живописець, скульптор, архітектор і вчений, який вважається універсальним генієм, чия творчість у мистецтві, філософії та науці унікально об'єднуються. Леонардо да Вінчі народився поблизу м. Емполі, близько 30 км на захід від Флоренції. Він був автором найбільших шедеврів живопису епохи Відродження, наприклад "Таємна вечеря" (1495-1498) або "Мона Ліза" (1503-1506). В той же час він проектував численні конструкції для будівель або машин, велика частина яких за часів да Вінчі, на жаль, так і не знайшли реалізації. Леонардо да Вінчі став творцем  техніки сфумато, завдяки якій обриси стають розмитими.

Картини Леонардо да Вінче (Джерело: Вікіпедія)

 

Мікеланджело (*6 березня 1475 Капрезе — †18 лютого 1564 Рим)

Скульптор, живописець, архітектор і поет, який разом з Леонардо да Вінчі став найвідомішим представником італійського Високого Відродження та піонером маньєризму. Мікеланджело відзначає своім мистецтвом закінчення епохи італійського Ренесансу та початок раннього Бароко. З його концепцію живої архітектури, Мікеланджело надає унікальний вид численним флорентійським та римським палацам та площам. Як скульптор, Мікеланджело створив знамениту статую Давида у Флоренції. Фрески Мікеланджело в Сікстинській капеллі відносять до шедеврів світового мистецтва. Найвідоміші картини

 

Пітер Рубенс (*28 червня 1577, Зіген — †30 травня 1640, Антверпен)

Пі́тер Па́уль Ру́бенс — один з найвизначніших живописців і представників епохи бароко.Займатися живописом Рубенс почав дуже рано, в художника була незмінно присутня любов до всього античного. В італійський період своєї діяльності, Рубенс, не прагнув до самостійної творчості. В цей час їм було виконано лише невелике число самостійних робіт, з яких слід назвати: «Спорудження Хреста», «Терновий вінець» та «Розп'яття», «Втечу Лота», «Христа та Грішницю», «Воскресіння Лазаря», «Вакханалія», «Вакха» та інші. Окрім цих значних робіт, Рубенс виконав немало і інших, наприклад серію мисливських сцен для королівського палацу Дель-Прадо, в Мадриді, картини «Суд Паріса» (у Лондонській національній галереї та в мадридському музеї) та «Діана на полюванні», а також цілу низку пейзажів. Полотна Рубенса можна розділити на три категорії: ті, які він малював сам, ті, які він малював частково, зазвичай руки й обличчя, та ті, які були намальовані під його загальним керівництвом. Як було заведено в ті часи, він мав велику майстерню, в якій працювали числення підмайстри й учні.

 

Рембрандт ван Рейн (*15 липня 1606 Лейден -  †4 жовтня 1969 Амстердам)

Рембрандт ван Рейн відноситься до найвідоміший голландських живописців і граверів, який є однією з найважливіших фігур в історії мистецтва. Він є одним з основних представників епохи Бароко в живописі в Нідерландах. Особливою інновацією стала його концепція сильних контрастів кольорів в групових картинах та автопортретах. До найвідоміших картин Рембрандта можна віднести, наприклад, «Нічний Дозор»,   де представлено виступ стрілецької роти капітана Франса Баннінга Кока і лейтенанта Віллема ван Рейтенбюрга. Найвідоміші картини Рембрандта

 

Едуа́рд Мане (*23 січня 1832 Париж — †30 квітня 1883 Париж)

Едуа́рд Мане— французький художник імпресіоніст. Малював портрети, жанрові композиції, натюрморти. Його мати була похресницею шведського принца Карла XIV Юхана, батько, Огюст Мане, був французьким суддею. У 1860 році син напише їх портрет, що став шедевром раннього періоду творчості. В1850-56 Мане вчився в школі мистецтв пана Т.  Кутюра. Вже в перших своїх творах виступив проти офіційного мистецтва, так званого академізму, протиставляючи йому зображення реальної дійсності, простих повсякденних явищ навколишнього життя, зокрема паризького життя. В багатьох своїх творах був предтечею імпресіонізму.

Полотна: «Кафе» (1877), Бар «Фолі-Бержер» (Le Bar aux Folies-Bergère) (1881-82), низка портретів. Найвідоміші картини: Лола з Валенсії, Сніданок на траві (1863), Олімпія (1863), Флейтист (1866), Вокзал Сен Лазар

Клод Моне (*14 листопад 1840 Париж — †5 грудня 1926 Живерни)

Відомий французький художник, який вважається одним із засновників і головний представників імпресіонізму. Концепція цього мистецтва було „Враження“, створеного на основі його зображення на першій виставці імпресіоністів в 1874 році в Парижі, після того, як Клод Оскар Моне був висміяний в якості так званих «імпресіоністів». Популярність Моне приніс портрет Камілли Донс, написаний у 1866 р. («Камілла, або портрет пані в зеленій сукні»). Камілла потім стала дружиною художника, і у них народився син Жан. В кінці 1872 Моне пише свій знаменитий пейзаж «Враження. Сонце, що сходить» (Impression, soleil levant). Саме ця картина і дала назву групі імпресіоністів і цілого художнього напрямку. Картина була показана на першій імпресіоністській виставці в 1874 р. З 1890 Клод Моне аналізував залежність форми і кольору, світла, повітря і часу відносини в послідовності зображень. Через короткозорість Клода Моне його роботи були хмарно розмитої форми і кольору, через його, унікальним. Найвідоміші картини Клода Моне

 

Поль Гоген (1848-1903) (*7 червня 1848  Париж - †8 березня 1903 Таїті)
Вважається одним з найвідоміших французький художників-імпресіоністів. Поль Ґоґен народився в Парижі 7 червня 1848 р. Не отримавши художньої академічної освіти, Ґоґен починає самонавчання. Через фінансові скрути Ґоґен не міг утримувати сім’ю (дружину й чотирьох дітей), тому в 1887 р. він їде на будівлю Панамського каналу, де пише кілька екзотичних пейзажів. З 1897 р. Ґоґен бере участь у виставках художників-імпресіоністів.  1891 р. Ґоґен від'їжджає на Таїті, де в 1892 році пише аж 80 полотен. В 1901 році він остаточно перебирається на о. Хіва-Хоа, де бере собі в дружини молоду таїтянку, працює на повну силу: пише пейзажі, оповідання, працює журналістом. Деякий час Ґоґен товаришував з Ван Ґоґом і навіть намалював портрет Ван Ґоґа а процессі створення картини Соняшники.

 

Вінсент Віллем ван Ґоґ  (* 30 березня 1853 — †29 липня 1890)

Вінсент Віллем ван Ґоґ  — нідерландський художник, постімпресіоніст. Вінсент ван Гог встиг зробити близько 800 картин і понад 900 графічних аркушів. У 1880-х Ван Гог звернувся до мистецтва, відвідував Академію мистецтв в Брюсселі і Антверпені. У серії картин і етюдів середини 1880-х рр.. («Вихід з протестантської церкви в Нюенєнє» (1884-1885), «Селянка» (1885), музей Креллер-Мюллер, Оттерло; «Їдці картоплі» (1885), «Стара церковна вежа в Нюенєнє» (1885), «Башмаки »(1886). У 1888 році Ван Гог переїхав в Арль, де остаточно визначилася своєрідність його творчої манери. Напружена робота і розгульний спосіб життя Ван Ґоґа  (Ван Ґоґ  зловживав абсентом) в останні роки привели до появи нападів психічної хвороби. Його здоров'я погіршувався, і в результаті він опинився в клініці для душевнохворих в Арлі. В Овер-сюр-Уаз він зробив спробу покінчити життя самогубством 27 липня 1890. Вийшовши на прогулянку з матеріалами для малювання, вистрілив у себе з пістолета в область серця (купив його для відлякування пташиних зграй під час роботи на пленері), а потім самостійно дістався до лікарні, де, через 29 годин після поранення, помер від втрати крові. За словами брата Тео, який був при Вінсенте в його смертні хвилини, останніми словами художника були: La tristesse durera toujours («Печаль триватиме вічно»). Вінсент Ван Гог був похований в Овер-сюр-Уаз. Через 25 років (в 1914 році) поруч з його могилою було поховано останки його брата Тео. Полум'яний художній темперамент, болісний порив до гармонії, краси і щастя і, одночасно, страх перед ворожими людині силами, знаходять втілення то в сяючих сонячними фарбами півдня пейзажах (Жовтий будинок (1888), Крісло Гогена (1888), «Жнива. Долина Ла- Кро »(1888), Музей Вінсента Ван Гога, Амстердам), то в зловісних, що нагадують нічний кошмар образах (« Нічне кафе »(1888), музей Креллер-Мюллер, Оттерло); динаміка кольору і мазка наповнює одухотвореною життям і рухом не тільки природу і людей («Червоні виноградники в Арлі» (1888), Державний музей образотворчих мистецтв імені А. С. Пушкіна, Москва), а й неживі предмети («Спальня Ван Гога в Арлі» (1888), Музей Вінсента Ван Гога , Амстердам). В останній тиждень свого життя Ван Гог пише свою останню і знамениту картину: «Пшеничне поле з воронами».

 

Пабло Пікассо (*25 жовтня 1881 Малага, Іспанія — †8 квітня 1973 Мужен, Франція)

Па́бло Ру́їс Піка́ссо́  — один із найвидатніших митців XX століття, іспанський і французький художник і засновник стилю кубізму. В його творчості виділяють такі періоди, як «блакитний» (1901 — 1904) і «рожевий» (1905 — 1906), саме в цей час було створено картину «Дівчинка на кулі» (1905). З 1907 року Пікассо стає засновником кубізму, із середини 1910-х створює роботи в стилі неокласицизму, а з 1920-х рр. в стилі сюрреалізму. У 1930-х роках Пікассо створював скульптури з металу, ілюстрував книги, займався монументальним живописом. Найвідоміша «Герніка» (1937) була написана після бомбардування цивільних районів однойменного міста. Експерти називають Пікассо «найдорожчим» художником у світі — 4 травня 2010 року картину митця «Оголена на тлі бюста і зеленого листя» було продано на аукціоні Christie's за 106.482 млн. доларів США, що стало рекордом, тобто найдорожчим шедевром мистецтва, будь-коли проданим у світі.

Сальвадор Далі (*11 травня 1904 Каталонія, Іспанія - †23 січня 1989 Фігуерс, Іспанія)

Сальвадор Далі – відомий іспанський художник, сюрреаліст. Народився 11 травня 1904 в Каталонії, на північному сході Іспанії. Першу свою картину Сальвадор Далі намалював, коли йому було 6 років. Це був невеликий імпресіоністський пейзаж, написаний на дерев'яній дошці олійними фарбами. Сальвадор Далі навчався в Мадридській художній академії. На початку 20-х років Далі захоплювався роботами футуристів, але все-таки був сповнений рішучості створити власний стиль у живописі. Далі був прикутий до творів великого генія кубізму Пабло Пікассо. У картинах Далі того часу можна помітити вплив кубізму («Молода дівчина», 1923). У 1929 році сюрреалізм став суперечливим питанням, для багатьох — неприйнятною течією у живописі. У 1929 році Далі закохався в жінку — Олену Дьякову або Галу. У той час вона була дружиною письменника Поля Елюара. Саме ця жінка на все життя, що залишилося, стала музою, натхненням генія Далі. У 1930 році картини Сальвадора Далі почали приносити йому популярність («Час, що розплився», «Постійність пам'яті»). Незмінними темами його творінь були руйнування, тлінність, смерть та світ сексуальних переживань людини (вплив книг Зиґмунда Фройда). На початку 30-х років Сальвадор Далі вступив у конфлікт із сюрреалістами на політичному підґрунті. Його захоплення Адольфом Гітлером і монархічні прихильності розходилися з ідеями Бретона. Між 1936 і 1937 роками Сальвадор Далі пише одну з найвідоміших картин «Метаморфоза Нарциса».